Учні-краєзнавці, 10 березня 2017 року, здійснили подорож за маршрутом Рівне - Межиріцький Свято-Троїцький монастир - Острозький замок - Рівне. Мета юних істориків-краєзнавців: дослідити фортифікаційне будівництво 14 - 17 століть, мистецтво іконопису, різновиди іконостасів, історію зміни архітектурних стилів і самої православної віри волинян.

Монастир заснований ченцями Києво-Печерської лаври, про що згадується у літописі після 1240 року.

Перша письмова згадка про село Межиріч - 3 липня 1396 рік в Луцьку у грамоті Великого князя Литовського Вітовта. В цій грамоті Вітовт дає Острог для князя Федора Острозького разом з Межиричем. Федір Острозький має тут укріплений замок, посеред нього стояла дерев'яна Троїцька церква. З самого початку церква стала центром монастирського комплексу, що мав і оборонне значення. Князь вибрав місце на підвищенні, оточене річками Вілією та Збитенкою. Вся територія була оточена дерев'яно-земляними укріпленнями.

До початку 17 століття Свято-Троїцький монастир був православною святинею роду Острозьких. Після смерті Василя-Костянтина Острозького (1608 рік) його старший син Іоанн (Януш) поступово змінив історію монастиря, спрямувавши її у русло католицизму. Обитель, саме за того часу, перетворилась у фортецю - надійний захист від татарских нападів, від феодальних чвар і сутичок з місцевим населенням. Вересень 1620 року Януш помер. Він не мав спадкоємця. Саме тому, протягом 17 - 18 століть, монастир, як і село, змінив багато володарів. 1863-1864 рр, після придушення польского повстання, Російська імперія звинуватила монахів у допомозі повстанцям і ліквідувала ряд католицьких монастирів (серед них і Межиріцький). Для католиківце стало трагедією, а для православних - це час повернення святині.

Юні історики-краєзнавці, дізнавшись про історію обителі, прослідкували основні зміни побудови оборонних споруд, католицьких і православних іконостасів, головних ікон монастиря “Жизнеподательница” і “Виховання”. Учні були ознайомлені з підземними ходами, які з'єднували монастир з Острозьким замком (саме такий шлях подолали краєзнавці-дослідники).

Чернишова Олександра Петрівна

Переглянути фото...