Людино хто ти – цар природи?

Ти  ким себе в ній відчуваєш?

Ти сушу вже підкорила й води,

Ти вже й на небо вже зазіхаєш…

Озвався хтось: «Вона – цариця.

А я слуга її покірний,

Її дитя, її десниця,

Її частинка невідривна».

Говорить другий:

«Мабуть, батьком,

Бо я за нею доглядаю».

А третій мовив: «Цар, звичайно:

За неї я відповідаю:».

…Ми підкорили сушу й води,

Дари природи витрачаєм.

А дійсно «царського» підходу

Усім нам так не вистачає!

Бо цар насправді – це господар,

А не владика-марнотратник.

Людино, будь царем природи

І бережи її, як матір.

Не будь гнобителем нещадним.

Живу, здорову, життєздатну

Її одержала и в спадок,

Тож передай таку й нащадкам.